На сьогодні АВЛУ об'єднує 7 провідних виробників ліків України Додати до обраногоДодати до обраного     Мапа сайтуМапа сайту
Новини Про асоціацію Нормативно-правова база Ліцензійні умови Міжнародні стандарти Публікації Питання/Відповідь Контакти

Члени АВЛУ

Архів новин
RSSНовини

Новини

Про ініціативу МОЗ розглянути можливість повної заборони реклами лікарських засобів (у тому числі тих, які відпускаються без рецепта)

Асоціація “Виробники ліків України”, у відповідь на звернення Департаменту з питань якості медичної та фармацевтичної допомоги МОЗ від 19.05.2014 №18.02-05/2783/13627 стосовно можливості, з урахуванням досвіду іноземних держав, заборони реклами шляхом внесення змін до Закону України “Про рекламу” та, визначення впливу такої заборони на здешевлення вартості зазначених засобів, звернулася  до  Міністерства охорони здоров’я з обґрунтуванням  власного  погляду.

Вітчизняні виробники ліків-члени Асоціації вважають, що повна заборони реклами лікарських засобів, у тому числі тих, які відпускаються без рецепта, є неприйнятною, та  не призведе до здешевлення вартості лікарських засобів.

Повна заборона реклами лікарських засобів, крім того, суперечить законам України, а її можливе упровадження створить штучні перешкоди у господарській діяльності суб’єктам господарювання та зробить пацієнтів заручниками прогнозованих негативних соціальних наслідків з наступних підстав.

 По-перше, встановлення повної заборони на рекламу лікарських засобів призведе до скорочення виробництва реклами, а відтак до зменшення надходжень до бюджету. Натомість, вирішити питання про компенсацію тих доходів, які в результаті прийняття закону про заборону реклами ліків, не надійдуть до Державного бюджету України, у зв’язку із скороченням загальнообов’язкових платежів суб’єктів, що здійснюють господарську діяльність у сфері реклами, вбачається проблематичним. Відтак, ініціативи щодо заборони реклами мають містити пропозиції щодо видатків, які належить скоротити та/або пропозиції про джерела додаткових доходів для покриття збільшення видатків в поточному чи наступному бюджетних періодах, як того вимагає частина 2 статті 27 Бюджетного кодексу України. Зважаючи на це, вважаємо, що на сьогодні прийняття законів, якими обмежуються надходження до Державного бюджету України,  не можна вважати достатньою мірою виправданими.

По-друге, повна заборона реклами призведе до зміни спрямування ресурсів фармацевтичних компаній (маркетингових бюджетів) з рекламного на інші напрямки, на пошук інших сфер просування продукції (зокрема, через лікарні, аптеки тощо), збільшення промо-активності, що матиме наслідками:

загострення проблеми самолікування;

позбавлення громадян надійного джерела інформації (радіо, телебачення);

активізацію неконтрольованої інформації про ліки через засоби Інтернету;

зміну статусу низки лікарських засобів, реклама яких унеможливлена, на функціональні харчові добавки, косметичні засоби, лікувальні трави, рекламувати які не заборонено;

поширення різного роду цілительства, шахрайства тощо;

інтенсифікацію поширення в аптеках інформації про лікарські засоби як засобу фармацевтичного маркетингу, оскільки розміщення інформації про товар у місці його продажу не є рекламою;

появу низки нових легальних методів просування продукції, наслідки застосування яких, наразі, не відомі.

зниження обсягів продажу низки препаратів;

зменшення обігових коштів дистриб’юторів та аптек,

зниження асортименту продукції;

зростання цін на лікарські засоби.

Таким чином, ефект від упровадження заборони реклами може бути зворотнім очікуваному.

По-третє, варто акцентувати увагу на тому факті, що як в країнах ЄС (Директива 2001/83/ЄС Європарламенту та Ради ЄС), таких як Німеччина, Великобританія, Італія, Іспанія, Франція тощо, так і в країнах СНД (відповідні закони Росії, Білорусі, Молдови тощо) реклама безрецептурних лікарських засобів, включаючи надання про них будь-якої інформації пацієнтам, що відповідає реєстраційним документам, дозволена.

При цьому пацієнти мають можливість одержувати інформацію про безрецептурні лікарські засоби, а держави – одержувати податкові надходження. Також вважається прийнятним, що у разі виявлення при фармаконагляді раніше невідомих аспектів дії лікарського засобу, про це інформується і громадськість, і пацієнти.

Однак, у Директиві містяться певні обмеження до реклами, а країнам – членам ЄС надається право встановлювати більш суттєві внутрішні обмеження. Наприклад, у Франції реклама безрецептурних лікарських засобів дозволена, в той самий час - придбання рекламованого лікарського засобу не повинно компенсуватись з соціального фонду страхування. В Данії реклама безрецептурних лікарських засобів дозволена за умови, що застосування препарату не потребує постійного нагляду і втручання лікаря. У Нідерландах реклама лікарських засобів дозволена за умови попереднього узгодження з Радою з інспектування реклами медичних препаратів.

Під час опрацювання порушеного питання доцільно урахувати викладений Європейський досвід.

По-четверте, варто навести приклад упровадження повної заборони реклами лікарських засобів у Азербайджані  (детальний аналіз наведений у щотижневику “Аптека”, (№809 (38) 03.10.2011).

У Азербайджані  у грудні 2006 року реклама лікарських засобів була повністю заборонена. Починаючи з 2007 року, відсутність реклами у ЗМІ відбилося на обсягах споживання ліків  у бік скорочення.

Скорочення фізичного обсягу продажів фармкомпанії вимушені були компенсувати підвищенням середньозваженої  вартості 1 упаковки безрецептурних лікарських засобів.

Таким чином, відмова від реклами лікарських засобів, можливо, й призвела до економії бюджетів фармкомпаній, однак втрати від обсягів продажів виявилися більш суттєвими. Тобто, замість очікуваного ефекту зниження цін на лікарські засоби країна одержала зворотній ефект.

 По-п’яте, ініціатива повністю заборонити рекламу ліків суперечить Європейському законодавству, оскільки пропонується зборонити рекламу усіх лікарських засобів, навіть,  безрецептурних.

Така позиція потребує  узгодження з Європейською конвенцією про транскордонне телебачення, ратифікованою  Верховною Радою України 17 грудня 2008 року, згідно з якою забороняється трансляція реклами тих лікарських засобів і медичних послуг, які на території Сторони можна придбати лише за медичним рецептом (ч. 3 ст. 15).

Законом України “Про рекламу” (стаття 3) встановлено: “якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про рекламу, застосовуються правила міжнародного договору.”  Тому, у даному випадку, імперативно застосовуються, виключно, положення Конвенції, ратифікованої Верховною Радою України.

Відповідно до статті 15 Закону України “Про міжнародні договори”, чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною згідно норм міжнародного права. За  статтею 19 закону, якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Крім того, встановлення тотальної заборони реклами лікарських засобів суперечитиме  зобов’язанням України за Угодою про Асоціацію між Україною та Європейським Союзом (джерело: http://www.kmu.gov.ua/kmu/control/ru/publish/article?art_id=246581344), а саме: Додатку XXXVIІ до Глави 15 “Політика з питань аудіовізуальної галузі” Розділу V “Економічне і галузеве співробітництво”.

Додатком передбачено, зокрема, що  Україна “зобов’язується поступово наблизити своє законодавство до законодавства ЄС у наступні встановлені терміни:

 Директиви № 2007/65/ЄС від 11.12.2007 про аудіовізуальні медіа-послуги, що вносить зміни та доповнення до Директиви Ради № 89/552/ЄЕС про координацію деяких положень, визначених законодавством, нормативно-правовими чи адміністративними актами в державах-членах щодо ведення телерадіомовної діяльності, і скасовані Директивою №2010/13/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 10 березня 2010 року про узгодження деяких положень, встановлених законом, правилами або адміністративними діями у державах-членах, що стосуються надання аудіовізуальних медіа-послуг (Директива про аудіовізуальні медіа-послуги).”

Директива містить норми про заборону реклами рецептурних лікарських засобів (в Україні така норма вже діє).

Директивою встановлено графік: положення Директиви мають бути впроваджені протягом 2 років з дати набрання чинності цією Угодою.

 Таким чином, пропозиція повністю заборонити рекламу лікарських засобів, - не відповідає прийнятим Україною міжнародним зобов’язанням.

По-шосте, варто зауважити, що наслідками реалізації означених законодавчих  ініціатив неминуче стане неможливість одержання пацієнтом будь-якої долікарської допомоги. Для одержання інформації, навіть про безрецептурні лікарські засоби, наприклад, при головному болі, нежиті або діареї, хворий змушений буде відвідати спеціалізований семінар, конференцію тощо з медичної тематики, або терпіти та чекати (інколи, декілька днів) на прийом у лікаря.

 У такій ситуації малозабезпечені особи змушені, взагалі, відмовлятися від призначеного їм лікування. При низькому життєвому рівні значної частини населення України,  занепаді суспільної моралі такий хід подій не варто виключати.

Отже, вбачається доцільним не забороняти рекламу лікарських засобів, а вживати заходів щодо розширення інформування населення про них, їх вплив на здоров’я людей.

По-сьоме, чинним на сьогодні України “Про внесення змін до деяких законів України у сфері охорони здоров’я щодо посилення контролю за обігом лікарських засобів, харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів та дієтичних добавок” від 20 грудня 2011 року №4196-VI вже передбачена заборона реклами безрецептурних лікарських засобів відповідно до критеріїв, які встановлюються МОЗ України.

На виконання підпункту 6 пункту 2 та пункту 4 розділу I Закону №4196-VI,  впроваджено Критерії, що застосовуються при визначенні лікарських засобів, рекламування яких заборонено, затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 06 червня 2012 року № 422, зареєстровані у Міністерстві юстиції України 16 липня 2012 року за №1189/21501.

На виконання частини четвертої статті 26 Закону України “Про лікарські засоби” та відповідно до зазначених Критеріїв Міністерством охорони здоров’я наказом від                       06 листопада 2012 року № 876, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 21 листопада 2012 року за № 1948/22260, затверджено Перелік лікарських засобів, заборонених до рекламування, які відпускаються без рецепта.

Таким чином,  в Україні заборонена реклама не тільки лікарських засобів, які відпускаються за рецептом, але й низки безрецептурних ліків.

По-восьме, регуляторна пропозиція не узгоджуються із низкою норм Закону України “Про захист прав споживачів” (статті 4, 5, 6, 15). Споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (стаття 4). Споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація  повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару (стаття 15). Проте, запропонована регулятором заборона  унеможливлять реалізацію прав споживачів на одержання інформації про товар, що  порушує усі перелічені їх права, у тому числі право на належну якість продукції (стаття 6).

З аналогічних підстав пропозиція про повну заборону реклами ліків не узгоджується із Законом України “Про інформацію”, оскільки не дозволяє забезпечити право громадян на інформацію про лікарські засоби, а саме: можливість вільного одержання, використання, зберігання відомостей про лікарські засоби, необхідних для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій (стаття 9).

Норма, яка обмежує права громадян, має бути відхилена.

 

***

АВЛУ  зазначила, що за своїм змістом регуляторна ініціатива про заборону релями лікарських засобів має спільні норми із низкою проектів, які розглядалися у Верховній Раді України (інформаційна довідка додається).

Асоціація неодноразово висловлювала позицію стосовно недоцільності прийняття законопроектів, якими пропонувалося повністю заборонити рекламу лікарських засобів, зокрема, через те, що такі заборонні норми суперечили деяким законам України, створювали штучні перешкоди у господарській діяльності суб’єктам господарювання і робили заручниками прогнозованих негативних соціальних наслідків прийняття таких актів пацієнтів.

Аналіз розглянутих, з урахуванням думки фахівців, інститутів громадянського суспільства, усіх зацікавлених сторін, Верховною Радою України, законопроектів свідчить про те, що переважна їх більшість не була прийнята.

 

Ураховуючи викладене, АВЛУ вважає, що ініціатива стосовно повної заборони реклами лікарських засобів, є неприйнятною.

 

 

 

Додаток

 

 

ІНФОРМАЦІЙНА ДОВІДКА

про деякі законопроекти, які розглядалися у Верховній Раді України, та містили норми про заборону реклами лікарських засобів

 

У чинному VIІ скликанні Верховної Ради України:

1) проект Закону про внесення змін до статті 21 Закону України “Про рекламу” (щодо обмеження реклами лікарських засобів, медичної техніки, методів профілактики, діагностики, лікування і реабілітації) (реєстр.№1123 від 19.12.2012), автори - народні депутати України Павловський А.М., Дубовой О.Ф., Дубіль В.О., -

РЕЗУЛЬТАТ: Комітет з питань охорони здоров’я, з урахуванням висновків Комітету Верховної Ради України з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України, Комітету Верховної Ради України з питань бюджету,  Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України, вирішив рекомендувати Верховній Раді України відхилити;

 

2) проект Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо врахування прав споживачів (телеглядачів) при розміщенні реклами в Україні)” (реєстр.№2900 від 19.04.2013), підготовлений авторським колективом, внесений народним  депутатом України О. В. Пазиняком (проект запропоновано заборонити рекламу лікарських засобів, крім реклами, яка розміщується у спеціалізованих виданнях, призначених для медичних установ та лікарів, а також яка розповсюджується на семінарах, конференціях, симпозіумах з медичної тематики), -

РЕЗУЛЬТАТ: Комітет Верховної Ради України  з питань охорони здоров’я  вирішив рекомендувати Верховній Раді України відхилити проект.

 

у минулому (VI) скликанні Верховної Ради України:

 

1) проект Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо заборони реклами лікарських засобів” (реєстр.№10563 від 05.06.2012), внесений Кабінетом Міністрів України - проект відкликано    12 грудня 2012 року;

2) проект Закону України “Про внесення змін до статті 21 Закону України «Про рекламу” (щодо обмеження реклами лікарських засобів, медичної техніки, методів профілактики, діагностики, лікування і реабілітації) (реєстр. №10563-1 від 07.06.2012), внесений народними депутатами України А.Павловським, В.Карпуком, Ю.Ганущаком та іншими), –

РЕЗУЛЬТАТ: проект відкликано 12 грудня 2012 року;

3) проект Закону України “Про внесення змін до деяких законів України у сфері охорони здоров’я щодо посилення контролю за обігом лікарських засобів, харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів та дієтичних добавок” (реєстр.№7007 від 21.07.2010 р.,  поданий народними депутатами України Т.Бахтеєвою, Ю.Гайдаєвим, В.Карпуком, А. Павловським), –

РЕЗУЛЬТАТ: проект прийнято з правками і урахуванням позиції інститутів громадянського суспільства, у тому числі Асоціації “Виробники ліків України”.

 

________________

<< Повернутись
Публікації

Корисні посилання
 


© Copyright, 2017 - АВЛУ
При копіюванні та використанні будь-яких матеріалів з даного сайту, активне посилання на www.avlu.org.ua обов'язкове.
Україна, 01001, Київ,
Костьольна, буд. 7, оф.11.
Контактні телефони : (044) 278-17-02
Designed by Stearling Studio