На сьогодні АВЛУ об'єднує 7 провідних виробників ліків України Додати до обраногоДодати до обраного     Мапа сайтуМапа сайту
Новини Про асоціацію Нормативно-правова база Ліцензійні умови Міжнародні стандарти Публікації Питання/Відповідь Контакти

Члени АВЛУ

Архів новин
RSSНовини

Новини

Про проект Закону України “Про встановлення граничних торговельних надбавок на окремі групи товарів” (реєстр. №2368)

Асоціація “Виробники ліків України, у рамках підготовки до анонсованого засідання Експертної групи з питань дерегуляції фармацевтичного напрямку, а саме, стосовно питань ціноутворення на лікарські засоби, яке відбудеться найближчим часом, звернулася з проханням урахувати пропозиції вітчизняних виробників лікарських засобів до проекту Закону “Про встановлення граничних торговельних надбавок на окремі групи товарів” (реєстр. №2368) (надалі – Проект), вважаючи, що вказана законодавча ініціатива у сфері встановлення граничних рівнів торговельної та постачальницько-збутової надбавки (націнки) на лікарські засоби не може бути підтримана, з наступних підстав.
 
У законопроекті пропонується встановити: граничний рівень торговельної та постачальницько-збутової надбавки (націнки) реалізації товару кінцевому споживачеві незалежно від кількості його перепродажу в розмірі 15% до оптової ціни вітчизняного виробника; на товар, що імпортується на митну територію України, – граничний рівень торговельної та постачальницько-збутової надбавки (націнки) у розмірі 15% до митної вартості товару, визначеної відповідно до вимог Митного кодексу України. При цьому передбачається, що граничні торговельні надбавки (націнки) розповсюджуються на всіх суб’єктів господарювання незалежно від організаційно-правової форми і форм власності, які реалізують наступні товари, що справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, зокрема: лікарські засоби і вироби медичного призначення.
 
В контексті наведеного слід звернути увагу на наступне.

 

Запровадження граничного рівня торговельної та постачальницько-збутової надбавки (націнки) на лікарські засоби та вироби медичного призначення поставить вітчизняних виробників ліків на межу доцільності ведення господарської діяльності з виробництва ліків, у цілому, та негативно позначиться на фізичній та економічній доступності населення до ліків.

 
Фінансова ситуація в державі є вкрай складною. Наслідки економічних проблем позначаються і на споживачах ліків, а і на виробниках. Вітчизняні фармацевтичні підприємства, з метою забезпечення виробництва ліків високої якості, використовують новітнє обладнання, відповідну сировину. Для їх закупівлі необхідні значні кошти, що, іноді, отримуються в кредит. Таким чином, відповідні витрати виробник має закладати в вартість продукції, яка реалізується споживачам. Інакше, його діяльність буде збитковою.

 

До того ж, вітчизняні виробники ліків, що використовують кредитні кошти, опиняться під загрозою зриву повернення кредитів (темпи інфляції є значними, фактор встановлення граничного рівня торговельної та постачальницько-збутової надбавки (націнки) на ліки не міг бути закладений в бюджет відповідного виробника ліків, з об’єктивних причин, оскільки на час прийняття рішення про отримання кредиту не йшлося про відповідні граничні надбавки (націнки).

 

Вітчизняні виробники ліків, поставлені у надскладні фінансові умови, перебуваючи у лещатах граничного рівня торговельної та постачальницько-збутової надбавки (націнки) на ліки, об’єктивно не зможуть не лише розвивати асортимент пропонованих ліків, а і навіть забезпечити виробництво в повному обсязі вже наявного асортименту продукції. Наведене, неодмінно позначиться на доступності ліків для пацієнтів та широті асортименту ліків.

 

Крім того, на сьогодні в Україні запроваджено значну кількість механізмів регулювання цін на лікарські засоби. Ціни на лікарські засоби підлягають реферуванню тощо. Враховуючи наведене, вітчизняними виробниками ліків вже максимально знижено ціни на свою продукцію для забезпечення корелювання суворого дотримання вимог законодавства щодо цін на ліки та підтримання економічної доцільності провадження господарської діяльності з виробництва ліків.

 

Відтак, пропоноване у Проекті встановлення граничного рівня торговельної та постачальницько-збутової надбавки (націнки) на лікарські засоби та вироби медичного призначення негативно вплине як на вітчизняних виробників ліків, так і споживачів їх продукції.

 

Законопроект містить також інші вади та недоліки.

 

1. Звертаємо окрему увагу на невідповідність цього законопроекту Конституції України та правовим позиціям, викладеним Конституційним Судом України в його рішеннях від 2 березня 1999 року №2-рп/99 у справі про комунальні послуги та від 10 лютого 2000 року № 2-рп/2000 у справі про ціни і тарифи на житлово-комунальні та інші послуги, а також щодо неузгодженості його положень з нормами Господарського і Бюджетного кодексів України, Закону України “Про ціни і ціноутворення”. Конституційний Суд України у своєму рішенні від 2 березня 1999 року № 2-рп/99 у справі про комунальні послуги виходив з того, відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України “забезпечення проведення цінової політики Кабінетом Міністрів України означає реалізацію ним визначених названим Законом України (“Про ціни і ціноутворення”) основних начал встановлення і застосування цін і тарифів, що логічно включає регулювання цін (тарифів), а також контроль за ними”. Загалом, забезпечення цінової політики не належить до виключних повноважень Верховної Ради України. В цьому контексті, доцільно акцентувати увагу на положеннях, висвітлених у рішенні Конституційного Суду України від 02 березня 1999 р. №2-рп/99: приймаючи Закон України “Про тимчасову заборону підвищення цін і тарифів на житлово-комунальні послуги та послуги громадського транспорту, що надаються громадянам України”, Верховна Рада України вийшла за межі повноважень, визначених Конституцією України, і втрутилась у повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, чим порушила статті 6 і 19 Конституції України. Тому, приймаючи закон, спрямований на безпосереднє регулювання цін і тарифів в окремій сфері, без врахування основного стратегічного напряму ціноутворення ­­­– забезпечення збалансованого ринку товарів – Верховна Рада України вийде за межі повноважень, визначених статтями 85 та 92 Конституції України, чим порушить статті 6 і 19 Основного Закону України.

Таким чином, прийняття законопроекту (реєстр. №2368) може бути розцінено як вихід Верховною Радою України за межі своїх повноважень.

 

2. Суспільні відносини у сфері ціноутворення регулюються низкою нормативно-правових актів, зокрема, Господарським кодексом України, в якому визначаються основні засади державної політики у сфері цін і ціноутворення, державного цінового регулювання та його інструментарій (глава 21).
Зауважимо, що на сьогоднішній день Урядом здійснюється комплекс заходів щодо регулювання цін на зазначеному ринку, які передбачають державне регулювання цін (встановлення граничних торговельних та/або постачальницько-збутових надбавок (націнок) на вказану продукцію.
Прикладом підзаконного регулювання цін може слугувати, зокрема, постанова Кабінету Міністрів України від 13 червня 2002 р. №803 “Про заходи щодо проведення моніторингу цін і тарифів на споживчому ринку”, якою, зокрема, затверджується перелік соціально значущих товарів і послуг, за яким проводитиметься постійний моніторинг цін і тарифів на споживчому ринку регіонів.
Слід відзначити, що в сфері охорони здоров’я питання ціноутворення врегульоване, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 р. №955 “Про заходи щодо стабілізації цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення”, якою на лікарські засоби і вироби медичного призначення, включені до Національного переліку основних лікарських засобів і виробів медичного призначення (крім наркотичних, психотропних лікарських засобів, прекурсорів та медичних газів) та обов’язкового мінімального асортименту (соціально орієнтованих) лікарських засобів і виробів медичного призначення для аптечних закладів, визначеного Міністерством охорони здоров’я, установлені граничні постачальницько-збутові надбавки.
Наведене свідчить про те, що суспільні відносини, які пропонується врегулювати цим Законом, вже врегульовані у законодавстві України, тому потреба у прийнятті запропонованого законопроекту – відсутня.

 

3. Реалізація проекту закону вимагає додаткових фінансових витрат, що випливає із змісту ч. 6 ст. 191 Господарського кодексу України, за якою органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування при встановленні фіксованих цін, застосування яких унеможливлює одержання прибутку суб'єктами підприємництва, зобов’язані надати цим суб’єктам дотацію відповідно до закону.

Прийняття актів, які потребують видатків з Державного бюджету України, наразі вбачається недоцільним.

 

4. Головне науково-експертне управління Верховної Ради України не вбачає потреби у прийнятті відповідного законопроекту та підготувало висновок про це (розміщений на сайті парламенту), із аргументованими зауваженнями до проекту.

Аналіз норм проекту та висновки Управління також поділяються Асоціацією.

 

Вважаємо, законопроект (реєстр.№2368) не може бути прийнятий за основу та підлягає відхиленню.

 

З огляду на вищенаведене, АВЛУ просила врахувати позицію вітчизняних виробників ліків стосовно неприйнятності проекту Закону “Про встановлення граничних торговельних надбавок на окремі групи товарів” (реєстр.№2368), зокрема, під час підготовки фахового висновку МОЗ на вказаний проект та подальшого проходження законопроекту у парламенті.

<< Повернутись
Публікації

Корисні посилання
 


© Copyright, 2024 - АВЛУ
При копіюванні та використанні будь-яких матеріалів з даного сайту, активне посилання на www.avlu.org.ua обов'язкове.
Україна, 01001, Київ,
Костьольна, буд. 7, оф.11.
Контактні телефони : (044) 278-17-02
Designed by Stearling Studio